Людина як частина природи. Взаємозв’язок природи і людини. Охорона природи

 Людина – творіння природи, її унікальна і розумна частина. Природа й людина взаємопов’язані і впливають одна на одну.

Людина живе в оточенні тіл природи. Рослини дають їй продукти харчування, корм для свійських тварин, сировину для промисловості, речовину для виготовлення ліків тощо.

Тварини забезпечують людину цінними продуктами харчування. Вони є зручним видом транспорту у важкодоступних місцях земної поверхні (гори, пустелі) і в сільській місцевості. Хутро, шкіра та вовна деяких тварин забезпечують людину теплим одягом.

У давнину люди майже повністю залежали від природи. З часом, вивчивши природу, вони навчилися не лише пристосовуватися до неї, але й активно змінювати її в бажаному для себе напрямі. Вплив господарської та інших видів діяльності людини на природу зростає з року в рік. Доволі часто цей вплив завдає невиправних змін природі. Через активну й не завжди раціональну діяльність людина все частіше стає причетною до зникнення представників живої природи – тварин і рослин. Надмірне промислове будівництво, осушення заболоченої місцевості, вирубування лісів призводить до зникнення рослин і тварин на великих площах.

Господарська діяльність людини, як правило, негативно впливає на природу. Промислові підприємства забруднюють своїми відходами воду, повітря, ґрунти. Кількість викидів забруднюючих речовин за останні десятиріччя значно збільшилася. Наприклад, обсяг води, забрудненої промислово-побутовими відходами, становить понад 16 % річкового стоку. Спалювання палива призводить до щорічного викидання в атмосферу понад 1 млрд. тонн продуктів неповного згоряння. У великих містах щороку накопичується величезна кількість побутового сміття, знищення якого становить значні труднощі.

Основні райони забруднення – це міста й промислові центри. Зосередження промислових підприємств, сотень тисяч автомобілів на обмеженій території призводить до збільшення запилюження й загазованості повітря. Концентрація пилу в місті є в 150 разів вищою, ніж над океаном, і в 15 разів вищою від сільської місцевості.

Людина, втручаючись у природу, повинна пам’ятати, що природа залишається єдиним і незмінним джерелом усіх багатств, які потрібні людині для існування. Тому головний обов’язок кожної людини і всього суспільства в цілому – це дбайливе ставлення до природи, збереження представників рослинного і тваринного світу.

Зберегти природу, примножити її багатства – справа державної важливості. Тому й приймають у нашій державі закони на користь збереження природи. Важливу роль у цьому відіграють природоохоронні території. Це заповідники, національні парки й ботанічні сади, яких в Україні чимало. На цих територіях забороняється вести господарські роботи, полювати на тварин, збирати насіння й плоди рослин.

Запам’ятай! Людина – частина природи. Її життя, з одного боку, залежить від умов існування, а з другого – її діяльність впливає на них. Щоб зберегти життя на Землі, людина повинна охороняти природу.

 

 

 

 

 

  Цивільна  оборона 

            Завдання цивільної оборони

Вся діяльність цивільної оборони, починаючи з жовтня 1992 p., здійснюється на основі вимог та принципів "Концепції цивільної оборони України". Концепцією визначено, що: цивільна оборона України - це система спеціально утворюваних державою органів управління, сил і засобів для організації та здійснення заходів щодо забезпечення безпеки населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
Заходи цивільної оборони, згідно з Концепцією, поширюють­ся на всю територію держави, всі верстви її населення, а роз­поділ завдань, відповідно до обсягу і відповідальності за ви­конання, здійснюється на основі територіально-виробничого прин­ципу.
Концепція визначає завдання цивільної оборони, які взаємопов’язані, вирішуються комплексно і кожне має важливе значення:

• запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф та стихійного лиха;
• оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час та постійне його інформування про наявну обстановку;
• захист населення від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;
• організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха та осередках ураження;
• створення системи управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу;
• підготовка керівного складу органів управління та сил цивільної обороті, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивіду­ального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях у мирний та воєнний час.

 Концепція визначає структурну схему цивільної оборони України, порядок створення сил ЦО, органів управління, систему підготовки з цивільної оборони та напрямки забезпечення захисту населення. Головний напрямок ЦО - це проведення організаційно-технічних та інших заходів, які виключають та зменшують до мінімуму можливість виникнення надзвичайних ситуацій, небезпечних для життя людини.
Для реалізації заходів захисту населення на території України встановлюються єдині вимоги до безпеки функціонування потенційно-небезпечних об’єктів на рівні вимог, прийнятих у світі, а захисні заходи у надзвичайних ситуаціях здійснюються з ураху­ванням спеціальних критеріїв.
Прийнятий Закон України "Про цивільну оборону України" є реалізацією "Концепції цивільної оборони України" та юридичною основою для діяльності в державі системи, що спрямована на захист населення від наслідків надзвичайних ситуацій. Законом першочергово закріплено права кожного громадянина стосовно захисту від наслідків надзвичайних ситуацій.